23-24 травня 1998 року відбувся візит папи Іоанна-Павла ІІ до Турина. Тоді ж понтифік виголосив промову, у якій тезово охарактеризував Плащаницю як реліквію [62. С.1-3 з 3]:
Плащаниця як виклик нашому розуму. Папа зазначив, що визначати, є полотно автентичним чи ні, не є справою церкви, це повинні зробити вчені. “Церква стверджує, що Плащаниця повинна вивчатись без упередженості; вона запрошує вчених працювати з внутрішньою свободою [тобто без тиску ззовні] і з повагою як до наукової методології, так і до почуттів віруючих.”
Плащаниця є відображенням (віддзеркаленням) Євангелія. Церква схиляється до думки, що на Плащаниці дійсно зображення Христа.
На Плащаниці відображене людське страждання. Зображення на полотні нагадує нам про людські страждання, примушує замислитись над сучасними проблемами, що породжують страждання: “війни, що заливають нації кров’ю, жорстока експлуатація жінок і дітей, мільйони людей, що живуть у злиднях і приниженнях на околицях великих міст, особливо у розвинутих країнах,… тортури і тероризм, работоргівля…”.
Плащаниця є також зображенням Божої любові, як і людської гріховності. Бог “так полюбив світ, що віддав свого єдиного Сина” (Ів. 3:16). Тобто страждання Ісуса Христа – за гріхи усього людства, і віруючі повинні “вірити у Божу любов, найдорожчий скарб, що подарований людству, і втікати від гріха як найбільшої біди всіх часів”.
Плащаниця є також зображенням нашого безсилля перед смертю. Усі люди безсилі перед смертю, але Бог кличе нас до воскресіння та вічного життя.
Плащаниця є зображенням мовчання. Внутрішня тиша допомагає замислитись над вічним. У наш вік численні звуки, зображення і балачки заважають нам почути голос Бога.
Усі можуть врятуватись. “Плащаниця таким чином починає запрошувати увесь людський досвід, усі переживання, включаючи страждання і безпомічність, із запевненням для тих, хто вірить, що Божа милосердна любов переможе будь-яку силу, усі перешкоди, усі спокуси впасти у відчай.”
Таким чином, Католицька церква виступає з позицій релігійної організації за вшанування реліквії, але не наполягає на її автентичності, віддаючи це питання на розгляд учених.
